Полное собрание нашего общего тела (по мотивам Юрия Гудзя)

Юрий Гудзь (01.07.1956 - 20.02.2002)

Из цикла «Полное собрание нашего общего тела»

1. ЭПИСТОЛА

...Здесь нас никто не видит –
Я возле тебя, в тебе,
схороненный и новорожденный
всей щедростью твоего полусонного лета.
Можно, я буду звать тебя иногда Ле-Та?
Не говори ничего, не открывай глаз –
Чувствуешь, медленно, вольно
осыпает нас белый игольчатый пепел –
он прохладный и нежный на ощупь.
Это где-то в зените мои занемогшие ангелы жгут
полное собрание нашего общего тела –
им выдали его только что,
этой зимой, в эту минуту из небохранилища
редкостных и беспризорных изданий…
Чувствуешь, как горит
Ровный незримый огонь?
Пламя-пламя – нет достовернее способа эти страницы прочесть …
Хорошо горит, весело:
25 декабря – том первый,
12 января – том второй,
сегодня, на второй день после Крещения в Иордане – третий том...
Засыпает нас снег – значит, на небе тепло,
Значит, нас кто-то любит
там…
Зима – продолжение Те-Мы,
(мы – не Те…),
тишина вокруг нас, бесприютных, уютна и непостижима.
Нет того, кто заснул,
есть лишь те, кто приснились…


ЕПІСТОЛА

...Тут нас ніхто не бачить...
Я поруч Тебе, в Тобі,
захований і новонароджений
всією щедрістю Твого напівсонного Літа...
Можна, я буду іноді так звати Тебе – Лі-Та?
Не говори нічого, не розплющуй очей...
Чуєш, як повільно і вільно
нас засипає білим попелом,
прохолодним і ніжним на дотик?
Це десь в піднебессі мої хворі янголи
спалюють
повне зібрання нашого спільного тіла....
їм видали його щойно,
цієї зими, цієї хвилини – з небосховища
рідкісних і безпритульних видань...
Чуєш, як палахкотить
рівне й невидиме полум'я? Бо той вогонь –
найдостовірніший спосіб
прочитання цих сторінок...
Гарно горить і весело:
25 грудня – томус перший,
12 січня – томус другий,
сьогодні, на другий день після
Водохреща на Йордані – томус третій...
Сніг падає, значить, на небі тепло,
значить, нас там ще любить хтось...
Зима – це продовження Те-Ми,
це якийсь незбагненний затишок:
немає того, хто заснув, є лиш ті, хто приснилися.

2. ЛАМЕНТАЦИЯ

LAMENTACIA
Просительно-покаянная
К ее ясновельможности
Таше-Литании ЮТ-ландской
К ее тихости благости и милости
дарительнице влажных лепестков
в цветущих пущах и садах
всех несказанных вертоградов
-и-и-и-и-и...
…юти
…юи
…юй

…где утром в начале нашего третьего тысяченочия
проснемся – это горлинки воркуют
своими клювами сшивая
последние бессловные листы
неизданных – еще
невидимых – уже
и невесомых НОТ –
собранья полного (слетанья) Нашего Общего Тела
под грифом "Тайная Юротика"
для сумасшедших вольных
небокрылых антисеменитов
не семенящих по земле – летучих
для ангелов больных…
И на колени к тебе я голову склоню
и медленно вопросы растворятся
в прозрачных водах летнего Затона,
и я забуду грустный твой ответ
на давний свой вопрос о самых близких –
зачем мы им приносим столько боли,
которой жалко с дальними делиться –
на спинах ящеров: «вот ангелы» – все пишем?


ЛАМЕНТАЦІЯ
LАМЕНТАЦІЯ
балагально-покаяльна
до її ясновельможності
Таші-Літанії ЮТ-ландської
До її тихості благості й милості
володарки вологих пелюсток
в розквітлих пущах і кущах
всіх невимовних
вертоградів
- і-і-і-і-і-і-і-і-і-і
...юті
...юї
...юй
...де вранці, наприпочатку нашого третього тисячоніччя
прокинемось – це дикі туркотливі голуби
своїми дзюбами зшивають
останні чисті (білі) сторінки
невиданого – ще
невидимого – вже
невагомого – там – еН еС Те –
зібрання повного (злітання)
нашого спільного тіла
під грифом "ТАємна ЮРотика"
для божевільних і звільнених
зелено-вільгих антисеменітів
для хворих янголів
Я на коліна до Тебе голову схилю
й поволі всі допитування згаснуть
розчиняться у водах літнього Затону
І я забуду ще ввесні почуту відповідь
на давне запитання:
чому найбільше болю
ми завдаємо людям найріднішим –
на спинах ящурів: "це янголи" ще пишем?..

Татьяна Чеброва, поэтический перевод, 2004

Сертификат Поэзия.ру: серия 646 № 25219 от 17.06.2004

0 | 2 | 2717 | 18.12.2024. 14:56:31

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []