Очі твої волошко́ві...

Очі твої волошко́ві
Дивляться крізь часоплин...
Зітканий світ із любові,
Як все живе – із клітин.

Що збережу наостанку
У мріях про нас обох?
Каву ранкову на ганку,
Котру заварював Бог...

Білі незаймані груди,
Цноту і щемність краси,
Острах людсько́ї осуди
Перед гріховним усім...

Перше в жіночість причастя,
Пізню сльозу каяття –
Миті нежданого щастя
Виміром в ціле життя!




Олег Озарянин, 2019

Сертификат Поэзия.ру: серия 1027 № 141301 от 22.02.2019

0 | 2 | 921 | 09.10.2024. 07:44:55

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []


Но есть же и онлайн-переводчики, на худой конец) Порой это весьма забавно! Попробуйте)