
Очі твої волошко́ві
Дивляться крізь часоплин...
Зітканий світ із любові,
Як все живе – із клітин.
Що збережу наостанку
У мріях про нас обох?
Каву ранкову на ганку,
Котру заварював Бог...
Білі незаймані груди,
Цноту і щемність краси,
Острах людсько́ї осуди
Перед гріховним усім...
Перше в жіночість причастя,
Пізню сльозу каяття –
Миті нежданого щастя
Виміром в ціле життя!
Но есть же и онлайн-переводчики, на худой конец) Порой это весьма забавно! Попробуйте)