Льюїс Керрол. Полювання на Снарка (3). Переклад на українську мову

Л. КЕРРОЛ. ПОЛЮВАННЯ НА СНАРКА (3)

(Продолжение.

Предисловие и первые две части - см. http://www.poezia.ru/works/124356 и http://www.poezia.ru/works/124357

Мой русский перевод - http://www.poezia.ru/works/119143 ).

 

Льюїс Керрол


Полювання на Снарка


Агонитва у вiсьмох звиттях

Звиття третє


Що ж, у дiло пустили зiбрання шарад,
Пироги, i галушки, i хрiн,
Ще й добавили звiд юридичних порад,
Щоб скорiше отямився вiн.


Хлопець очи вiдкрив… затремтiла рука…
Всi застигли навкруг як один.
Батько знову дiстав iз кишени дзвiнка:
«Хай вiн мовить! Даю п'ять хвилин».


Всi завмерли у мить i, шепочучи «цить»,
Стали слухати, як неборак,
Що присiв на стiльця, мову вiв без кiнця,
Мов кобзар чи на площi жебрак.


«Ще у давнi роки мої добрi батьки»...
«Передмову скориш пропусти!» -
Заволав отаман. - «Близько нiч i туман,
Як Снарка нам без свiтла знайти?»


«Пропущу, якщо слiд, тридцять з лишкою лiт,
I почну з головної хвилини.
Ось що трапилось в день, коли вийшли в похiд
Ми на пошук чудної тварини.


Дядько мiй, що мене проводжав на Снарка,
Оповiв менi тайну велику»...
Отаман заволав: «Пропусти и дядькА!»,
Задзвонивши завзято i дико.


Борщовар на цей раз наплював на наказ:
«Дядько так про Снаркiв говорив:
"Коли вариш Снарка, докладай часника;
Я б його дви години варив;


У похiд захопи молотка и гвiздка,
I надiю, и вилку з ножем;
Ще дефолт пригодиться, щоб взяти Снарка,
Пара посмiшок, сало та джем».


("Так, це вiрно!», - так Батько тодi заволав, -
«Так i зробимо, слово даю!
В старих книгах я раду таку ж вiдшукав -
Бздура завжди на користь в бою»).


«Та, смiлюбий племiннику, лихо не спить:
Якщо стрiнете ви Бухача *),
Зникнеш ти з цього свiту одразу, за мить,
Бухачу станеш замiсть харча.


Ось чому, ось чому я забився в куток,
И чекаю як буде кiнець.
Холодiє душа i тремтить, як листок,
Як iз нiжок свинi холодець.


Ось чому, ось чому»... Батько мовив йому:
«Не стогни! Ти ж не баба - козак!»
«Нi, дозвольте менi тепер тричi ректи!
Ось чому, ось чому в мене ляк.


Увi снi я щоночi стрiчаю Снарка,
Двi години його я варю,
До каструлi багато кладу часника,
Про життя зi Снарком говорю.


Та однако ж я вiдаю: лихо не спить!
Якщо стрiну колись Бухача,
Зникну я з цього свiту одразу, за мить,
Бухачу стану замiсть харча».


*) см. пояснение во второй части.

 

У произведения нет ни одного комментария, вы можете стать первым!