Льюїс Керрол. Полювання на Снарка (1). Переклад на українську мову

Предисловие.

То, что при желании можно прочитать ниже, - это скорее декларация о намерениях. Здесь приводится перевод только первой главы (сделанный в июле 2016 года), и его придётся ещё дорабатывать.
Чуть позже выложу вторую главу, сделанную в августе. Больше пока нет.

Да, я знаю о существовании по крайней мере двух украинских переводов. Но я их пока посмотрел бегло. Очищать свой перевод от неизбежных совпадений буду позже.

Зачем ещё один? Захотелось. Кстати, русских переводов больше двадцати...

Я в некоторых местах опирался на свой же русский перевод (ссылка в конце этого текста), но это получалось реже, чем хотелось бы.

Замечу, что заглавного героя в этом переводе зовут Снарко' (ударение на второй слог).

Любые замечания и предложения приветствуются, особенно по поводу языковых огрехов. В тексте возможны опечатки, в частности, при наборе украинских букв.

У меня были сомнения по поводу того, в какую рубрику  поместить эти переводы. Поскольку рубрика "Наследники Лозинского", видимо, всё-таки предназначена для переводов на русский язык, остановился на рубрике "Стихи на иностранных языках".
-------------------------------

Льюїс Керрол
Полювання на Снарка'

Агонитва у вiсьмох звиттях.

Звиття перше. Висадка

"Чую лiгво Снарка'!" - Батько витяг дзвiнка. -
"Гей, Снарку, здоровенькi були!"
(Ой, у Батька ота'мана сильна рука -
Всiх на берег вiднiс за хохли.)

"Чую лiгво Снарка!" - Батько знову гука, -
"Знайдемо цей прихований кут!
Чую лiгво Снарка! Знайте: правда така,
Бо вже втретє це мовлено тут".

Був в залозi Батрак (без слуги не життя),
Був Базiка (юрист неслабкий),
Бiлизняний козак (що тягав iх шмаття)
Та Болiвар (що шив ковпаки).

Був там ще Бiльярдюк, чемпiон свiтовий,
Всiх до гри зазивав. Та берiг
В скринi грошi ватаги козак Бiржовий,
Щоб нiхто iх програти не мiг.

Був Бобер, що i вдень i вночi вишивав
Свiй жупан та похiдний кисет.
Батько мовив, що всiх iх Бобер рятував,
Але як i коли - то секрет.

Ще один серед них викликав спiвчуття,
Бо подiбне не з кожним траплялось:
Все що мав вiн - годинник, штанцi та взуття -
У нього на причалi зосталось.

Вiн до порту принiс сорок вiсiм валiз,
Де уклав все дорожне майно,
Та забув попросити все це погрузити,
А чому? - це тепер все одно.

Сiм сорочок, бiлизну и три жупана
Хлопець все ж таки мав на собi,
Та була у нього ще проблема одна:
Вiн забув i iм'я, далебi.

Вiн вiдкликнутись мiг на слова "Що, не встиг?",
"Гей, слов'яни!" чи "Слава труду!",
Ще на крик "Де меню?", "Гей, пiдкиньте вогню!",
"Дай мiльйон!", "Притягти до суду!".

Лиш в ватазi iм'я вiднайшов вiн i дiм,
Тiльки в нiй заспокоїтись мiг:
"Недогарок" - так звався вiн в колi своїм,
А у ворогiв - "Cирний Пирiг".

"Вiн калiка i йолоп, i що ж - це не грiх", -
Батько мовив, - "Виправа жорстка,
I важливо, що дурень - смiливiше всiх.
Нам потрiбен такий на Снарка!"

Вiн пажерних гiєн заспокоїти вмiв:
Тiльки гляне - i тi вже ручнi,
И с ведмедем у лiсi гуляти любив,
Як прокинеться той навеснi.

Вiн буз взятий в похiд, щоб варити борщi,
Та сказав на початку маршруту,
Що умiє одне вiн - готовити щi
(Їх залога брала за отруту).

А останнього взяли в залогу, коли
Намагався вiн вкрасти гвiздка, -
Бо вiн мав одну думку: рубай, i коли,
I грабуй же нарештi Снарка!

Твердив вiн: "Я - Бандит, це моє ремесло",
Мав, одначе, завужений смак:
Лиш бобрiв мiг вбивати - i це не могло
Влаштувати Батька' ажнiяк.

Отаман говорив: "Не вбивайте Бобра -
Тiльки цього! Я прошу вас, брате!
Ми вiд нашого бачили купу добра,
I без ньго Снарка нам не взяти".

I Бобер засмутився, коли зрозумiв
Небезпечнi розмови оцi,
Але втримати сльози, одначе, зумiв
I знайшов укриття в сундуцi.

Мовив хтось: "Для Бандита придбати баркас! -
I на тому вся зникне журба".
Батько мовив: "Це бовкнув якийсь козопас!
Не дозволю! Не треба! Ганьба!

Два баркаси?! Та що ж ми, скажiть, - куркулi?
В двох нi глузду, нi сенсу нема.
Я дзвоню у дзвiнок на однiм кораблi!
Як менi керувати двома?"

Заволав Борщовар: "Хай одягне Бобер
Щось залiзне - жилет чи ковпак,
И нехай вiн негайно, допоки не вмер,
Застрахує життя. Чи не так?"

Був козак Бiржовий ще й агент страховий,
Вiн два полiси швидко дiстав:
Був один - вiд пожеж, ну а другий, авжеж,
Вiд потопiв (бо iнших не мав).

Хоч одержав Бобер файний захист тепер,
Став дивитися сумно на свiт
I тулився до стiн повсякчас, коли вiн
Бачив: поруч проходить Бандит.

Сергей Шоргин, 2016

Сертификат Поэзия.ру: серия 1075 № 124356 от 21.12.2016

1 | 0 | 1441 | 21.11.2024. 21:43:14

Произведение оценили (+): ["Юрий Лифшиц"]

Произведение оценили (-): []