Память рыцарей на мили
прежде звоны разносили,
а теперь звонить устали,
звонари повымирали.
Им взамен из сор-травы
роем взвились комары.

На гудке комар играет,
комариху охмуряет.
И приплясывая лихо
подпевает комариха.
Свет померкнул с той поры –
всё обсели комары!

Не проехать, не пробиться –
вьюга серою тряпицей.
Тьма накрыла все дворы, –
комаруют комары.

Он, комар, не злой, не сильный.
Но уж очень малярийный.

Оригинал

Десь-не-десь, в якомусь царстві,

дзвони били по лицарству,
дзвони били й перестали,
бур'яном позаростали
повмирали дзвонарі,
залишились комарі.

Комарі на скрипку грають,
комарівни завмирають.
І нема на світі рівні
комаровій комарівні.
Почорніли ліхтарі -
все обсіли комарі!

Ні пройти, ані проїхать -
сіра віхола, як віхоть.
Ні вікна, ані зорі, -
комарюють комарі.

Гарні, добрі, сірі, мрійні.
Тільки дуже малярійні.