Д.Павлычко
Из "Львовских сонетов" (2)
(с украинского)

Лишь только умер страшный Торквемада, -
Рваньё надев, монахи побрели
По всей стране, во все концы земли,
Чтобы воли не давать людскому стаду.

Церковники в смятение пришли
И в дальний путь пустились для пригляда:
Еретиков, что радуются, надо
Найти и сжечь - вблизи или вдали!

Об этой смерти весть неся, шпионы
Искали тех, в ком радость расцвела, -
Но слышались повсюду плач и стоны...

Покойнику звучала похвала,
Никто не улыбался - и резонно:
Издох мучитель - но тюрьма цела!

(исправленный вариант перевода)


Оригинал:

Дмитро Павличко. Львiвськi сонети (2)

Коли помер кривавий Торквемада,
Пішли по всій Іспанії ченці,
Зодягнені в лахміття, як старці,
Підступні пастухи людського стада.

О, як боялися святі отці,
Чи не схитнеться їх могутня влада!
Душа єретика тій смерті рада -
Чи ж не майне де усміх на лиці?

Вони самі усім розповідали,
Що інквізитора уже нема.
А люди, слухаючи їх, ридали...

Не усміхались навіть крадькома;
Напевно, дуже добре пам'ятали,
Що здох тиран, але стоїть тюрма!

1955