А де ж Світле Воскресіння?

Всюди – концентрований запах м'яса: печеного-смаженого-ще-бо-зна-якого… Бо ж –
відбувся Великдень. Перетворили це свято на… вшанування печені. Якийсь культ м'ясо-яйце-поїдання. А де ж Христове Світле Воскресіння? У шлунках? Та у неперетравленні цих масних і важких наїдків?
Людство деградує, обставляючи культ їжі релігійними та світськими святами. Я б навпаки релігійні свята зробила пісними, щоб замислитися над жертовністю бого-людини, яка живе в кожному з нас і яка віддає себе, йдучи стежинами любові.
А яка ж тут любов – отруїтися важкою їжею після довготривалого посту?
Чому б не припинити себе обманювати – не постувати, а їсти те, що хочеш, до чого звик, і не приплутувати сюди сорокаденне постування (а фактично – голодування) Христа у пустелі, Його муки на хресті та Воскресіння.
Будемо відвертими: за шматок смачненького ми забудемо про будь-яке утримання, якщо воно не закінчиться ласою і жаданою винагородою. Бо ми – не вільні від смакування харчами. А саме угамовування почуття голоду, як у диких тварин, а не смакування, і є цілком природне. Але ж вегетаріанці довели, що можна позбутися залежності від тваринної їжі, як сироїди довели, що легко можна обходитися без готування. А сонцеїди взагалі не їдять. Тобто, людина в змозі відмовитися від цього гастрономічного тягла-ярма і тоді ніхто заради смачного (а гроші, великі гроші, їх бажання зводяться теж до ласування більш дорогими наїдками; війна теж із цієї ж площини) не найматиметься до армії… вбивати інший і свій народи, бо таким «солдатам вдачі» добре платять. Ніхто заради смачного (у грошовому еквіваленті) не буде обманювати, підставляти, наговорювати… Скільки б енергії вивільнилося відразу і пішло на відновлення цього світу, а не на його руйнацію.
Ми – раби, хоч чим ти захоплюєшся: чи то смаженою куркою, фруктовим салатом, чи сироїдною цукеркою. Ти тоді вільний, коли не перетворюєш їжу на культ. Але для цього потрібні очищені здорові тіла і душі. Ми ж – хворі, слабкі, психічно неврівноважені.
Але намагатися треба: той, хто заносить ногу на сходинку – думкою вже нагорі.

Лариса Дубас, 2014

Сертификат Поэзия.ру: серия 831 № 104873 от 22.04.2014

0 | 1 | 1284 | 29.12.2024. 13:22:01

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []