В.Стус. Які там сльози? Хмари лебедині

Ну что там – слёзы? Облака лебяжьи
плывут над чёрным торжищем веков
от каменного века в эру нашу,
убравшись колером большевиков.
Обвиты стонами рабов, народов кровью
кроплённые, столетия плывут.

Снег c вишен заметает белый свет.
Пригубливает время смерти чашу
и выжидает не твою, но – нашу
несчастий долю. Опадает цвет.
В июле снег – с ветвей. И снег – из глаз.
Всё страшною покрыто сединою.
Твой час минул. Он лёг, твой чёрный час,
меж краем чуждым и землёй родною.
Ни кривд чужих, ни личных непотребств,
одна высокая печаль во взоре,
великих похорон людское горе,
ни див не остаётся, ни чудес.
Ты отошёл. На целый шаг земля
отсторонилась от тебя и края,
и только кости сном спокойным спят,
и только мощи – в кратерах, как в крадах.
----------------------------------------------------------------------
Крады – древние жертвенники.

-300-




Оригинал

Які там сльози? Хмари лебедині
пливуть над чорним торжищем віків
від кам'яного віку і понині,
убравшись барвою більшовиків.
Сповиті криком всіх рабів, усіх народів
і кров'ю скроплені, віки пливуть.

Вишневе гілля губить білий цвіт.
Пригублює доба смертельну чашу
і вижидає не твою, а нашу
щербату долю. Опадає цвіт.
У липні сніг з дерев. І сніг з очей.
Все сивиною криється страшною.
Твій час минув. Твій чорний час почез
і ліг, розплатаний, між краєм — чужиною.
Ані облуд, ні власних непотребств,
ані зітхань — одне високе горе,
не твій, а наш, один великий похорон,
де вже нема ні див, ані чудес.
Ти відійшов. І відійшла земля
на цілий крок від мене і від краю,
і тільки кості сном спокійним сплять,
і тільки мощі — в кратері покрадені.

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2013

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 101272 от 26.09.2013

0 | 0 | 1460 | 26.04.2024. 22:30:00

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []