От суицида и до безумства –
малый остался просвет – мирной смерти.
В демократическом ложе Прокруста –
стоны.

Из доносительств, из воплей газетных,
из комсомола, судилищ закрытых,
смрадом повитые дней клозетных –
встали.

Эра дебелая – шпикова морда,
всё на стези направляла прямые,
как же обрыдло идти по ним гордо
в коммунистической эйфории –
хватит.

Меж суицидом или безумством
тайною слежкой и ором газетным,
эра дебелая c мордой сексота,
сгубит, дружище.
-294-






Оригинал


Між божевіллям і самогубством —
маленький просвіт лишився — вмерти.
В демократичнім ложі Прокруста —
стогін.

З таємних стежень, із лон газетних,
із комсомолу, з судів закритих,
сповитий смородом днів клозетних —
виріс.

Доба дебела, як морда шпига,
все наставляла на путь правдиву,
комуністична набридла пиха —
партійна вигидла веремія — годі.

Між божевіллям і самогубством,
з таємних стежень, із лон газетних,
доба дебела, як морда шпига,
доб’є нас, друже.