В.Стус. І я сягнув нарешті порожнечі

Я пустоты достигнув, наконец-то
остановился, выгоревший весь.
Вокруг – безлюдье. И желаний гарь
(в напрасных пробах вырваться из смерти)
даль-невидь пропитала. Ухнул филин,
мне жизни лет отмерив – ровно семь.
Как тяжело, пройдя свою дорогу,
утраченные вспоминать пути,
уже к неведомому прикоснувшись,
где лишь полёт. Паденье и полёт.
И тяжело нагруженный собою,
томишься ты собой, тобой крыло
владеет полновластно. Вот граница.
Вот где волшебный хмель небытия.
Ты здесь на лезвие самопредчувствий,
на плахе самопредсказаний ждёшь
конца благого – до тебя назвали
его давно. Круг. Тишина. Предел.
И самопрекращенье. Черновик,
прочитанный и вдоль и поперёк,
как палая листва в речном потоке
переживает смертный свой маршрут.
Вот – бытие за краем. Так зыбкá
межа – себя и не-себя. Как латка
беспамятства, извечного наверно,
ползёт косою тенью. Заглушённый,
преодолён неумолкавший стук
грудной неуспокоенности. Хватит:
я, пустоту гудящую познав,
остановился. А простор истлевший
задул свечу – страданий эпицентр.
-288-




Оригинал

І я сягнув нарешті порожнечі
і зупинився, вигорілий весь.
Довкола — пустка. Погаром бажань
(намарні спроби вирватися з смерті)
пропахла невідь-далина. Зигзичить
скажений пугач. Рівно сім разів.
Як моторошно, перейшовши шляхом,
пригадувати збавлені путі,
уже недовідомого торкнувшись,
де тільки лет. Лише спадання й лет.
І тяжко навантажений собою,
гнітишся ти — собою, ким крило
правує всевельможно. Ось де окрай.
І ось де чар п’янкого небуття.
Ти ще на лезі самопрочування,
на пласі спогадів-передчуттів
блаженного кінця, котрий значили
іще до тебе. Коло. Спокій. Край.
Самоприпинення. Стара чернетка,
прочитана і вздовж і поперек,
мов пале листя в струмуванні річки
переживає смертний свій маршрут.
Оце буття за краєм. Ця хистка
межа — себе і не-себе. Мов пляма
запаморочень, певно спередвічних,
повзе скісною тінню. І гулкою
подоланістю заступився стук
грудної неоговтаності. Досить:
гулкої порожнечі я сягнув
і зупинився. Вигорілий простір
отінив свічку — болю епіцентр.

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2013

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 100443 от 08.08.2013

0 | 0 | 1473 | 18.12.2024. 16:51:04

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []