В.Стус. Сумні і сині, наче птиці

Мрачны и сини, словно птицы,
уже без неба и без крыл,
спят на краях своих могил.
Живой им не найти водицы.
На пепелище вековом
растёт досада поневоле,
недостаёт им общей воли,
нерадостен им общий дом.
Вот так столетьями плывут,
унынием лишь души студят,
и будят мёртвых – не разбудят
и не докликавшись – клянут.
Кукушки голосят в лесах
о детях без следа пропавших.
И кто ж их примет, зло познавших?
Беспутье только, битый шлях?
И он их принял, тот большак
крутой, спадающий, железный,
и в грозный час привёл их к бездне,
где вострубил недоли страх.
-280-





Оригинал

Сумні і сині, наче птиці,
уже без неба і без крил,
обсівши край своїх могил
живої не доб’ють водиці.
На попелищі віковім
досада щириться з досади,
їм спільної немає влади,
нерадісний їм спільний дім.
Отак сторіками пливуть
і жалощами душі студять
і будять мертвих – не розбудять
і не докликавшись – кленуть
і тужно зозулі кують
за дітьми зниклими без сліду.
Хто прийме їхню зненавиду?
Лиш безпуть, поєдинча путь.
Напростувалися шляхи –
спадні укотисті залізні
і все гряде година грізна
і сурми доль сурмлять жахи.

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2013

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 100040 от 12.07.2013

0 | 0 | 1605 | 26.04.2024. 14:02:06

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []