В.Стус. Був культивований покірний ліс

И был ухоженный, смиренный лес,
и ночь была, и в ней как сновиденье
я долго брёл, всё время натыкаясь
на рубки свежие.
                         Благая смерть,
подумалось, – зимою, под наркозом,
что долгие пути укоротит.
В снегу разлапистые ветви гнулись,
не жалуясь. Уже и ветер стих,
и лишь мороз трещал из пулемёта,
аж сосны содрогались в мёртвом сне.
И я набрёл на ствол под слоем снега,
как будто лавку для меня. Постой!
Здесь отдохни, ведь грех – будить шагами
спокойствие лесное. Сядь. И спи…
И был мне сон – стекло окна ночного,
всё замурованное льдом. И плыл,
и плыл наш чёрный чёлн в горячих водах
с кровавыми подпалами на днище.
И был мне сон! Как будто адский вар
мне предлагал к нему в друзья податься
и обещал укрыть во тьму кромешную,
в пластах спрессованных издревле душ.
И я согласье дал.
-279-





Оригинал

Був культивований покірний ліс
і ніч була, якою, мов сновида,
я довго брів, чіпляючись ногами
за свіжі надруби.
                         Найкраща смерть,
подумалося, — взимку, під наркозом,
що довгі прикорочує путі.
Лапате віття гнулося під снігом,
не нарікаючи. Бо вітру не було,
лише тріщав мороз, мов з кулемету,
аж сосни совгались у мертвім сні.
І я набрів припалу снігом лаву,
що потягнулася за мною. Ось,
сідай. Бо гріх — оцього лісу спокій
будити кроками. Сідай. І спи.
І то був сон, як шкло нічної шиби,
все кригою муроване. І плив
наш чорний човен по гарячих водах
з кривавими підпалами на днищі.
І то був сон! Немов пекельний вар
мені пропонував себе у друзі
і обіцяв у смерк утаємничити,
у шар спресованих віддавна душ.
І дав я згоду.




Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2013

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 100004 от 09.07.2013

0 | 0 | 1506 | 19.04.2024. 07:45:28

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []


Комментариев пока нет. Приглашаем Вас прокомментировать публикацию.