Александр Кабанов. О чём с тобой поговорить...

(оригинал)

* * * *

Олесе

О чем с тобой поговорить,
Звереныш мой? Зима. Охота,-
порою, свитер распустить,
чтоб распустилось в мире что-то.
На ветках и в карманах - голь,
страна, одной рукой страничит,
другой - дарует боль. И боль -
здесь с вдохновением граничит.
О, этих дач морозный чад,
раздетый алкоголь, обеды.
Ты одиночествам беседы -
не верь: счастливые молчат!
Звереныш мой, минувшим летом
я сам себя не замечал,
и тысячи стихов об этом
тебе, родная, промолчал.
Теперь - зима, широколобость
церквей, больничный хрип саней.
И еле слышно пахнет пропасть
духами женщины моей...

(перевод на украинский)

* * * *

Олесі

Про що з тобою говорить,
Звіря моє? Зима. Хотілось, -
Принаймні, светр розпустить,
щоб щось у світі розпустилось.
На гілках і в кишенях - нуль,
країна, інколи віршує,
здебільшого - дарує біль.
І біль – з натхненням тут межує.
О, цих хатчин морозний чад,
содомський алкоголь, спіткання.
Ти одинокостям вітання -
не вір: закохані мовчать!
Звіря моє, в обіймах літніх
я сам себе не помічав,
і тисячі віршів тендітних
тобі, кохана, не сказав.
Тепер - зима, роздолля срібних
церков, та хрип саней лихих.
І ледве чутно віють з прірви
Моєї милої духи…

Олег Озарянин, поэтический перевод, 2010

Сертификат Поэзия.ру: серия 1027 № 77589 от 17.02.2010

0 | 0 | 2098 | 18.12.2024. 20:46:35

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []