Шлях до Раю

Колись, напевно я не знаю,
Мабуть у сиву давнину,
Забули люди шлях до Раю,
І з того часу не одну,

Стежин чимало натоптали,
Несучи лихо на собі.
І не дійшовши, помирали,
Невзмозі жити у журбі.

У кожного своя стежина,
А був один великий шлях.
Колись і я туди порину,
Шукати стежку в небесах.

Знайду, чи не знайду – не знаю,
Я все життя її шукаю…

У произведения нет ни одного комментария, вы можете стать первым!