Люди, звісно, як завжди, не вічні

і не знають у дні новорічні,

що чекає на них навіть нині,

не в майбутній задимленій днині.

В круторогому наче тумані,

живемо ми щоденно в обмані,

більше нас знає яблуні гілка

чи годинника збуджена стрілка.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Та у дні чарівні новорічні

все ж плекаємо мрії одвічні…

Не набити щоб ще одну гулю,

у кишені тримаємо дулю.