Дата: 17-05-2019 | 20:17:54
***
Наче вирубав я небесний сад…
Пустота така, що вже й ворог – брат…
За душею вже ні кляпà нема…
Просто світ людей, просто світ – пітьма…
Чи вогні в пітьмі, чи пітьма в вогнях…
Я піднявсь, мов хліб на хмільних дріжджàх…
Подививсь за даль, за краї теплà…
Бачу – день згорів в променях до тла...
Бачу – пил несе вітер вздовж доріг…
Щоб нарешті я все згадати зміг…
Як я брів сюди, як рубав я сад…
Як тепер мені уже й ворог брат…
Як дививсь на світ люду і подій …
Як затямив, що – світ не лиходій …
І сокиру я – відпустив в політ…
Вона ж тут лягла – розпустила цвіт…
Андрей Поляков, 2019
Сертификат Поэзия.ру: серия 1030 № 143287 от 17.05.2019
0 | 0 | 741 | 09.10.2024. 07:21:29
Произведение оценили (+): []
Произведение оценили (-): []
Комментариев пока нет. Приглашаем Вас прокомментировать публикацию.