Химерною в’яззю сплітаючись щільно тілами

Химерною в’яззю, сплітаючись щільно тілами,

тій, першою нашою ніччю з тобою,

ніяк ми не думали - так і залишимось сплутаними

…у тропіках цих, волохатих до ніжності…

А що це навік, посміялися б разом, не знаючи долі своєї.

Але…

Як ніжно і бережно ти шепотіла у душу мою полонену,

щоб зав'язь кохання коріння пустила, куди, ну, звичайно, в серця,

ну, куди ж ще…

А я, поцілунками застив солодкі вуста, щоб

моє все в твоє перевтілити через торішнє…


І ось вона, дурість людська,

а ще може і божою волею,

світ олеандровий наш,

вдихаємо пристрасну муку,

і

…в непритомність,

сік цвіту заходить у очі,

отруйні його глюкозиди загороджують наші серця тріпотіти, бо…

Квітка любистку наповнює наші свідомості чарами червня, і

…до одурманення.

Зв'язані небом…


Розтерзані…


Мороком марним розбовкані,

в комі любовній і з посмішкою із блаженною там,

до самої, самої смерті вже перебувати навіки, навіки, навіки.

Слов'янською сув’яззю в вірші у цьому…

І лише, гой, лишенько-лише, навіки, навіки

…удвох.


У произведения нет ни одного комментария, вы можете стать первым!