Сама народжена Землею,
Тепер – богиня, зрозумій:
Весь всесвіт дивиться на неї
І цілий всесвіт в ній самій.

Так плавно й з гідністю руша,
Зразком найкращім доброчинства,
Що світиться її душа
Завітним світлом материнства.

В чеканні Божого дарунка
Вона, наповнена краси –
Багатство вищого ґатунку
В усі віки, усі часи.

на фото: малюнок до цього мого вірша
художниці з Житомира Катерини Дацун