Казка для двох

Збирати гроші – не її біда,
Нехай каприз бліді скарби з'їда!

А Він був долі вдалої пестун –
Напористий, кремезний та надійний,
На арфі успіху до всіх торкався струн,
І на фортуни хвіст ставав постійно.
Хоча в скаженій праці мчали дні,
Проте завжди він мав винагороду:
Життя задачки ставило складні,
Аж потім щедро сипало банкноти.

Він шуткував, що від турбот охляв,
Та знав, що світом править капітал.

Ось зустріч якось янгол їм приніс:
Провів один до одного дорогу,
І золото її розкішних кіс
Над гордим серцем мало перемогу.
Тепер вони, без видимих причин,
У тихім сні, за чашечкою чаю,
Живуть і не шкодують ні за чим,
Лише вірші ночами вдвох читають.

Та що ж в дует з'єднало їх? Облиш!
Поезія, зима і... цей ось вірш!

на фото: малюнок до цього мого вірша
художниці з Житомира Катерини Дацун