Казка для двох

Дата: 31-01-2018 | 14:53:38

КАЗКА ДЛЯ ДВОХ


Вона уміла на останній гріш
Купити манго чи таку ж халепу,
І день ставав за інші дні ясніш!
І що з того, що завтра знову треба
Брести в старому зношенім пальті
На остогидлу та нудну роботу?
І що з того, що всі кругом – не ті,
Й нема числа тривогам і турботам?


Збирати гроші – не її біда,
Нехай каприз бліді скарби з'їда!


А Він був долі вдалої пестун –
Напористий, кремезний та надійний,
На арфі успіху до всіх торкався струн,
І на фортуни хвіст ставав постійно.
Хоча в скаженій праці мчали дні,
Проте завжди він мав винагороду:
Життя задачки ставило складні,
Аж потім щедро сипало банкноти.


Він шуткував, що від турбот охляв,
Та знав, що світом править капітал.


Ось зустріч якось янгол їм приніс:
Провів один до одного дорогу,
І золото її розкішних кіс
Над гордим серцем мало перемогу.
Тепер вони, без видимих причин,
У тихім сні, за чашечкою чаю,
Живуть і не шкодують ні за чим,
Лише вірші ночами вдвох читають.


Та що ж в дует з'єднало їх? Облиш!
Поезія, зима і... цей ось вірш!


на фото: малюнок до цього мого вірша
художниці з Житомира Катерини Дацун


У произведения нет ни одного комментария, вы можете стать первым!