
Коли, не в змозі більш протистоять
Весні, що знов повернеться сумлінно,
Я прокрадуся, наче спритний тать,
До Вас у сад, де стану на коліна
Перед святим розп'яттям Ваших рук,
З букетом мальв – духмяних, божевільних! –
Мій милий, мій жаданий, ніжний друг! –
Я, Ваш палкий та відданий прихильник,
Вимолювати буду про одне:
Прощанням не зіпсуйте тої миті,
Бо світитесь Ви в серці у мене,
Неначе жилка золота в граніті.
на фото: малюнок до цього мого вірша
художниці з Житомира Катерини Дацун
Комментариев пока нет. Приглашаем Вас прокомментировать публикацию.