Дата: 06-07-2017 | 13:27:18
І коли дивився він вдалечінь,
Обіймаючи серцем свою Вкраїну,
Сивий сокіл спав на його плечі,
Сивий кінь хропів, ворушив сивини
Сивий вітер, торкаючись його скронь,
Булаву сильніше стискали пальці,
Аж тремтіла мужня його долонь,
Від сумних думок козака-вигнаньця.
У чужому полі, чужій межі,
Відчував, як пахнуть тамтешні квіти:
"Україно-матінко, розкажи,
Чи підеш зі мною на московитів?"
Та Вітчизна змовчала, мов німа,
Від біди крокуючи у халепу;
З тої миті спокою нам нема,
Як тоді, за Карла та за Мазепу...
Олег Озарянин, 2017
Сертификат Поэзия.ру: серия 1027 № 128348 от 06.07.2017
0 | 0 | 1156 | 18.12.2024. 21:16:22
Произведение оценили (+): []
Произведение оценили (-): []
Комментариев пока нет. Приглашаем Вас прокомментировать публикацию.
192019, Санкт-Петербург, ул. Хрустальная, 18, офис 412
Сopyright © 2001 - 2024
Литературный портал Поэзия.ру. В сети с 2001 года.
Права на опубликованные произведения принадлежат их авторам.
В оформлении использованы портреты работы Ю.Анненкова:
Б.Пастернак, А.Ахматова, В.Ходасевич, Г.Иванов
86213
144519
835
