На листі паморозь луни…

Дорослішання дожидаю, та…

У зиму дму…

Нахлине з холодами…

У сивому від інею

північному саду

зустрінемося…

Та й, на тому ж місті, де…

Ми здавна цілувались з Вами…

Дерев душі

прозорість і печаль,

наповнять нас

безбережністю часу,

і ось вже голова моя

пливе,

пливе у трансі...

Зойк скресання!

І ми…

Одні…

…Одні.

Одні!!!

На листі паморозь торішньої луни,

у шелестінні чарівливого згасання…

Ицхак Скородинский, 2017

Сертификат Поэзия.ру: серия 1014 № 124952 от 17.01.2017

0 | 0 | 1111 | 23.04.2024. 23:47:21

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []