На листі паморозь луни…

Дорослішання дожидаю, та…


У зиму дму…


Нахлине з холодами…


У сивому від інею

північному саду

зустрінемося…

Та й, на тому ж місті, де…

Ми здавна цілувались з Вами…

Дерев душі

прозорість і печаль,

наповнять нас

безбережністю часу,

і ось вже голова моя

пливе,

пливе у трансі...


Зойк скресання!



І ми…


Одні…


…Одні.


Одні!!!


На листі паморозь торішньої луни,

у шелестінні чарівливого згасання…





Ицхак Скородинский, 2017

Сертификат Поэзия.ру: серия 1014 № 124952 от 17.01.2017

0 | 0 | 1090 | 23.02.2024. 18:49:11

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []


Комментариев пока нет. Приглашаем Вас прокомментировать публикацию.