Но сбылось всё по давним законам....

Дата: 19-01-2016 | 15:01:35



В Вифлееме



Двор, слепивший пирами своими,
знать не мог среди казней и нег,
кто пришёл, чьё послышалось имя,
и зачем вдруг посыпался снег.

Но сбылось всё по давним законам,
что лелеял пророк, словно маг.
И над снежным невиданным лоном
звездочёты замедлили шаг.

Кто пришёл, имя нёс, словно знанье,
улыбалась Мария светло.
И в морозном созвездий мерцанье
агнец спал – в тёплой шёрстке чело.
И волшебною снежною тканью
Рождество над холмами легло.

2016





Диптих полувека




* * *


К. С.


Стихи начинаю строить с крыши -
первая строчка к небу ближе,
последняя - к земле...
Строю истово,
много лет
часовню из розовых сосен,
ясную, словно осень.
Назову избой и пагодой,
поселю там тихо,
чуть дыша,
голубую живую ягоду,
похожую на земной шар.


1973




* * *


К.Савельєву


Ну ось, нарешті, й Водохрещі свято. –
Жорстокий січень сік по головах,
два тижні сік невпинно. І завзято
вбивав в сосну труни святковий цвях.
І ти, з моєї юності поете,
раптово і безжально відлетів.
Ні джину не допив, ні аморетто,
на повній ноті обірвавши спів.

Чи, може, нам Лолобріджида Джина
всміхнеться навздогін із тих часів,
де почалось з Тарзана, джунглів сина,
нашестя безпартійних голосів?
Чи, може, з тих років, коли з Афгану
до рим нарешті вирвалась душа,
із «Чорного тюльпану» невблаганно
наздожене нас мрець із «калаша»?

Плекай же в Царстві Божім, Костянтине,
своїх пісень незраджену любов
до простору, що мовчки в часі гине,
бо справжніх слів не вистачає знов.
І ось, нарешті, Водохрещі свято,
і вже десятий день тебе нема.
У палітурку із картону взята,
біліє книжка віршів. Плаче мати,
і прозою мовчить юрба німа…

2016

У произведения нет ни одного комментария, вы можете стать первым!