Та йди вже туди, де не знаю що


Десь на днині і я онімів від чадних чудадасій у довбешці безладній моїй...
Ні півслова, а лише гугукання,цссики, дудіння, та й ті більше у свист, бормотуха із слів, бормашиною в роті — дзизчання...
Отаке, хто зна що...
На тясучку пропасну — гарчання!
У, хиндя, почайдушна галайда, та йди ти вже...
Чорт за куди!!!

Десь на днині...

Таке, хто зна що.




Ицхак Скородинский, 2014

Сертификат Поэзия.ру: серия 1014 № 108884 от 08.12.2014

0 | 0 | 1284 | 23.02.2024. 20:01:21

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []


Комментариев пока нет. Приглашаем Вас прокомментировать публикацию.