Осінь-повія


Осінь-повія,
жаром скаженим повіє, і…
Крадьки,
зіткнеться із
…зимонькою,
що завіє по шкірі, скрипучим.

Лущиться ярістю небо,
а дефібриляції серця мого
не дають ані жити…

Та й вмерти, також…

Чудасії оті,
не дають.

У-у-у,
осінь-повія,
пекельна витія ти,
бестія,
псяка, примара така!




Ицхак Скородинский, 2014

Сертификат Поэзия.ру: серия 1014 № 106527 от 25.07.2014

0 | 0 | 1251 | 23.02.2024. 19:30:07

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []


Комментариев пока нет. Приглашаем Вас прокомментировать публикацию.