Осінь-повія

Осінь-повія,
жаром скаженим повіє, і…
Крадьки,
зіткнеться із
…зимонькою,
що завіє по шкірі, скрипучим.

Лущиться ярістю небо,
а дефібриляції серця мого
не дають ані жити…

Та й вмерти, також…

Чудасії оті,
не дають.

У-у-у,
осінь-повія,
пекельна витія ти,
бестія,
псяка, примара така!