Александр Кабанов. Открывая амбарную книгу зимы...

Дата: 25-02-2010 | 15:59:56

(оригинал)

* * * *

Открывая амбарную книгу зимы,
снег заносит в нее скрупулезно:
ржавый плуг, потемневшие в холках - холмы,
и тебя, моя радость, по-слезно…

…пьяный в доску забор, от ворот поворот,
баню с видом на крымское утро.
Снег заносит: мычащий, не кормленый скот,
наше счастье и прочую утварь.

И на зов счетовода летят из углов -
топоры, плоскогубцы и клещи…
Снег заносит: кацапов, жидов и хохлов -
и другие не хитрые вещи.

Снег заносит, уснувшее в норах зверье,
след посланца с недоброю вестью.
И от вечного холода сердце мое
покрывается воском и шерстью.

Одинаковым почерком занесены
монастырь и нечистая сила,
будто все – не умрут, будто все – спасены,
а проснешься - исчезнут чернила.


(перевод на украинский)

* * * *

Відкриваючи книгу комори зими,
сніг заносить туди скрупульозно:
ржавий плуг, що стемніли в загривках - горби,
і тебе, моя радість, по-слізно.

…п'яний в дошку паркан, повороти з дворів,
баню з видом на кримський світанок.
Сніг заносить: ревучих, голодних корів,
наше щастя та інший достаток.

І на заклик лічильника линуть з кутів -
Плоскогубці, сокири та відра.
Сніг заносить: кацапів, жидів і хохлів -
і всілякі предмети не хитрі.

Сніг заніс, звірину, що по норах хропе,
слід посланця з недоброю вістю.
І від вічного холоду серце моє
покривається воском і шерстю.

Рівним почерком також занесені
монастир і нечиста вся сила,
ніби всі - не помруть, та врятовані - всі,
а прокинешся - зникне чорнило.

У произведения нет ни одного комментария, вы можете стать первым!