Двоокис осик


Занесений снігом двоокис осик
у вигляді осені нашої...

На тліні чорніючих мокрих підталин,
розмитого світла,
неясних сліпих силуєтів...

Прорізало сизим ножем,
ізігнутим,
...аркуш.
В незайманій Книзі Природи..
І стали на мить зрозумілі
мені
...і написи – хмарами в небі залишені.
...І
І регіт холодних струмків,
що вщент розплескали тремтячі,
у плесах,
примерзи сонця...
У відблисках лун,
що несуть від дихання морозного смерть...

Всім, всім,
хто не зможе,
і хто не посміє
та тож
...не повинен,
дожити
до ніжних твоїх пелюстків...

Моя весно!!!

...................

В пейзажике осени нашей

Чуть-чуть занесённая снегом,
двуокись осин
в пейзажике осени нашей….

На фоне
чернеющих мокрых проталин,
размытого света,
неясных слепых очертаний
прорезало ножиком сизым изогнутым
лист….

В нетронутой Книге Природы….

И мне на мгновение стали понятны
и надписи – тучами в небе
оставленные.

…И хохот холодных ручьёв,
расплескавших
дрожащие в плёсах лучи заходящего солнца.

…И блики, несущие смерть от дыханья морозного
всем, кто
не сможет,
не должен,
не смеет

...дожить
до весны.








У произведения нет ни одного комментария, вы можете стать первым!