Серед Мертвого



Обшир сонячним колом — увись,
струмував
Тремтячи...
Ти притискалася до мене, і...
Губи твої ковтали повітря і сльози...
У очах ліловело, піщана іржа,
по шкірі моїй струмувала,
перевтілюючи
поезію в прозу.

Жалійка стежини зміїлася,
зміїлася поміж скель,
бовваніючись...

В прорву
...й ще нижче.

Здавалося,
в пеклі ми...

Здавалося,
біси, за скрутом...

Ти...
Все міцніше і міцніше притискалась до мене.
Страхаючись,
та...

Раптом,
постріл
луною —
о-о-ось це-е-е!

Ось, міжгір'я хижий оскал...
І кущ в ній, що смокче вологу нічну із скель...
І метеликів куля пурпурна
обліпила останнє тутешнє життя і
...живиться нею.

Тиша...

Сплетених прибульців тільця,
та дихання іх,
і в чудь іудейську...
Ледве чутний вітер ворушіння крилець...

Невмируща в свідомості блищик-краса!

Поза
часом.

І висохли сльози!
Ну,
осьдечки,
висохли, висохли, висохли сльози твої...

І можна тихенько у світ засмальцьованих мавп
...повертатися.

У произведения нет ни одного комментария, вы можете стать первым!