Примари cніжної весни

І знову, привиди весни
січуть провислими дощами
мою навік сутулу спину…
Я думав,
ось,
тебе покину,
і…
Проскочивши між вітрами,
розвіюсь в знов і заживу…

Та!

Знову, знову поміж нами…
втручанням спогадів, вогонь…
Вогонь зневіри палить серце,
і йдуть неясні, ніжні сни,
з тремтінням в шкірі – сніжні най.

…Ревниві, аж до оніміння…

...Аж, до згорілих в серці зграй,
шмагають вхльост,
у вщент...

В раздрай.

У произведения нет ни одного комментария, вы можете стать первым!