Даруй нам, світ, хвилини забуття...

Дата: 19-03-2014 | 13:01:46

* * *

Даруй нам, світ, хвилини забуття,
Можливість відсапатися, спочити,
Щоб вічний грім бурхливого життя
Мав човен серця інколи щадити.

Щоб в чорноземі мовних порожнеч
З’являлась раптом та першооснова,
З пітьми якої, виждав свій терпець,
Прокльовувалося пагонами слово.

Нехай гамує погляд укриття,
Нехай вуста кріпить печать мовчання.
Даруй нам, світ, хвилини забуття -
Розчути ноти сутого звучання.

* * *

Даруй мне, жизнь, минуты тишины,
Возможность отдышаться, оглядеться.
Чтоб вечный рокот звуковой волны
Хоть изредка щадил кораблик сердца.

Чтоб в чернозёме звуковых пустот
Вдруг возникала та первооснова,
Из тьмы которой, выждав свой черёд,
Ростком на свет проклёвывалось слово.

Пусть взор смиряет белизна стены,
Пускай уста крепит печать молчанья.
Даруй мне, жизнь, минуты тишины –
Расслышать ноты твоего звучанья.



У произведения нет ни одного комментария, вы можете стать первым!