Природніше за смерть

Нічого я не бачив природнішим смерті травички,
що зросла у пісках де Пила…
Вітер пахкнув,
і ось вже, немає її…
Лише попіл, вдрукований в острах гарячий

…ієрогліфом.


Нічого я не чув загадковішим за…
За пожвавлення жаби житомирської…

Удрукована в лід, щоб здавалося б, все…

Та вона…
Затремтів, просмикнулася…

Очі здерла до неба…

Може, ще й заспіває…
Почекаємо чуда цього під дощем під весняним

…і сонечком.


От…
Ще…
Диво куща у розжаренім смерку ущелини Сдому*,
в мертвім мареві смерті,
вчепився він в тріщину,
п'є із глибин її сік кам'яний…
А на нім!
Най блакитною ніжною шаллю,
метеликів купа цей кущ обліпила…
І трепечуть вони, і трепечуть, і бризкають в очі небесним біблейським вогнем.

Напвростець!

У произведения нет ни одного комментария, вы можете стать первым!