В.Стус. Усі шляхи — від себе. Повертай

Дороги все оставь. И возвратись
теперь назад, познав пределы сердца,
где на студёном ветре задубела
охрипшая, кудлатая душа.
Теперь назад ступай. Обороняясь
от чёрного проклятия межи,
что сердце бороздою пропахала,
и надвое твой разделила сон.
Теперь – назад иди. Ни дня, ни ночи
там для тебя не будет. Посерёд
гнездись, как боль, которая спасает,
тоску забыть заставив. От тебя –
дороги все. Там и пади костями
и жди попутчика. Ковыль белёсый
прошелестит над ними, как сайгак.
И ветер пробежит. И чайка криками
возжаждет исцелить, спасти и вызволить
и зной, и ветер, и тебя, и степь,
где ты полёг. А колокольчик вешний
пусть соберёт позвонное тебе.

-247-


Оригинал

Усі шляхи — від себе. Повертай
тепер назад, пізнавши окрай серця,
де на студенім вітрі задубіла
скричала і розкудлана душа.
Тепер вертай назад. Оборонися
від чорного прокляття борозни,
що розорала серце і надвоє
промежувала твій округлий сон.
Тепер вертай назад. Нема ні ночі,
ні дня тобі немає. Посеред
гніздися, наче біль, котрий рятує
від туги, воздоймаючи. Шляхи
усі — від тебе. Там поляж кістками
і жди подорожнього. Сиза тирса
прошелестить над ним, немов сайгак.
І вітер пробіжить. І синя чайка
кричатиме, запрагши відволодати
і степ, і сонце, й вітер, і тебе,
полеглого кістками. Хай дзвіночки
тобі подзвінне справлять по весні.

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2012

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 92547 от 30.03.2012

0 | 1 | 1923 | 23.04.2024. 15:55:16

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []