В.Стус. І глянув я – і ось кінь білий

 
И глянул я – и вот конь белый,
и держит лук в руке стрелец.
Он из колчана вынул стрелы.
Готовься, твой пришёл конец.
Вот вышел конь другой – конь красный,
и всадник поднимает меч.
И плен за ним, и стон ужасный,
и головы слетают с плеч.
Коня узрел я вороного –
то третий всадник подъезжал,
держа в руке весы. Надолго
на мне свой взгляд он задержал.
Четвёртый вышел конь – конь чалый.
Сидела смерть на нём. За ней
открылось пекло...
                         И вскричала
свирепость лютая зверей.

-61-


Оригинал

І глянув я — і ось кінь білий,
і держить лука верхівець,
з сагайдака виймає стріли.
Вже начувайся — це кінець.
І вийшов другий кінь — червоний,
і хто на ньому — при мечі
за ним — і січі і полони
і кров і стогін і плачі.
І глянув я — і вороного
уздрів коня. Цей вершник був
з вагою у руці й надовго
на мене поглядом сягнув.
І глянув я — і ось кінь чалий,
і охляп смерть на нім сидить —
за нею пекло. Прокричала
прелюта звірів ненасить.
                      

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2012

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 91262 от 06.01.2012

0 | 0 | 1876 | 25.04.2024. 06:55:04

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []