В.Стус. Зал ущух – прозорий і гулкий

Зал померк. Без звуков и без лиц,
гулом онемевшим леденеет,
и мороз межзвёздной пылью сеет
из-под стылых Господа ресниц.
Вмёрзли в кресла зала три химеры,
три дороги, словно три перста,
пик позора, пропасть славы, веры.
Черепа – как метки на крестах.
И туман стоит как белый дым,
даже продохнуть не стало силы,
жутко сквозь пустыню взгляд свой кинуть
по-над онеменьем мировым.
Над струёй, дружище, над потоком,
над водой, над вечностью – в полёт.
Промелькнёшь, и не заметит око –
как предтечи тень грустит высоко.
Кровь и пот и слёзы. Кровь и пот.
Как забуду, как простить сумею,
как пойму, безумную, тебя?
Весь свой век – тобою обболею,
чтоб постигнуть – чуждая земля.
Не родная, не своя, блудница –
искушала, грабила… Прости –
что в отрепье видишься, в ста лицах,
в ста несчастьях на моём пути.
И не отыскать мне той, единой,
затаившейся среди чужих…
Родиной я брежу, Украиной –
кличу из бесславий мировых.

-241-



Оригинал

Зал ущух — прозорий і гулкий,
тільки німування крижаніє,
і мороз космічну мжичку сіє
з-під Господніх задубілих вій.
Вмерзлі у фотелі три прояви,
три дороги, наче три персти,
ось він щовб ганьби й провалля слави
й головами значені хрести.
І туман стоїть як білий дим,
і несила навіть продихнути,
моторошно пусткою зирнути,
понад німуванням світовим.
За потоком, друже, за потоком,
за водою, за пітьмою літ
перейдеш — і не добачиш ока,
тінь предтечі — тужна і висока.
Кров і піт і сльози. Кров і піт.
Як тебе збагнути, як простити,
як тебе забути, навісна?
Все життя — тобою обболіти,
щоб пізнати — пустка й чужина.
О чужа чужинна чужаниця,
зваднице, напаснице, прости —
що мені здавалася столиця,
ти стовида, шанталава ти.
І не віднайдеш оту єдину,
ту, що заховалась між прояв.
Батьківщину кличу, батьківщину,
викликаю з світових неслав.

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2011

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 89848 от 14.10.2011

0 | 2 | 3069 | 19.04.2024. 21:13:44

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []