В.Стус. Коріння струхлявіло і душа

И корни изветшали и душа
ветшала с молодости. И, наверно,
уже неодолимы лет провалы,
уже межа себя переросла,
чтоб вынести желанье вековое
по варикозным венам долгих лет.
Сверхмерно, видно, стало расстоянье,
чтоб образ твой из тысячи узнать –
тот найпервейший, что высоким гласом
Господним призван был на свет явиться.
И в коридорах памяти глухих,
где анфилады тайные деяний,
гудит: разбито старое желанье
о медные гроши твоих потуг,
уже ослепших в толще ожиданий,
уже оглохших в суете молитв,
уже ослабших от надежд чрезмерных,
что падают обломками с небес,
нас добивая. Свет же – где-то сбоку,
стоит, красою будто зачарован,
и смотрит грустно, сумрачно сквозь нас,
своих детей незрелых, неразумных.
Испуганно бьёт крыльями Беда,
и див кричит, и тьму пугают совы,
трипольская тонкоголосит дева,
и мечет искры чёрный мезолит.

-207-



Оригинал

Коріння струхлявіло і душа
відзамолоду трухне. Бо напевне
вже завелике стало літ провалля,
і вже межа себе переросла,
щоб винести бажання предковічне
по варикозних венах многоліть.
І, мабуть, пролягла надмірна відстань,
щоб з тисячі твоїх старих подоб
пізнати ту, найпершу, що господнім
високим голосом у світ збудилась.
І коридори пам’яті глухі
ховають вчинків темні анфілади,
аж видається, що старе воління
розбите мідними грішми зусиль,
уже осліплих від маруд чекання,
уже оглухлих від сумних молитв,
уже слабих од надміру надії,
котра грудками падає з небес
і нас донищує. А світ — ізбоку
стоїть, красою ніби зачарований,
і сумно-сумно дивиться крізь нас,
своїх дітей, малих і нерозумних.
Та б’є крильми сполохана Біда,
і див кричить, пітьму страхають сови,
тонкоголосить дівчина трипільська,
і креше іскри чорний мезоліт.

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2010

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 84565 от 28.12.2010

0 | 1 | 2128 | 19.04.2024. 02:08:56

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []