По хрусткій воді. Гурт віршів

Нам
…мерзлякувато і хистко з тобою, перлинко моя,
хотілося весен, а сталась калічена осінь,
обривки надій, літо бабине…

Після…

Що після?!

…Ковзання по крихкому диву
та
по воді
хрусткій заводі…
Та, іноді –
боязно,
промінь на небі,
блукаю -
чому
за надією щастя…

…І хистко, так хистко.

Хотілося весен і сонця…

Та…

Боязко –
промінь на небі,
чекаю -
чому…

Хоч, чогось у осліплій душі

........................................

Русский вариант

.......................................

Нам зябко и зыбко с тобой, дорогая моя,
хотелось весны, а случилась дождливая осень,
обрывки чудес, бабье лето, а после, а после –
мученья скольженья по хрупкому чуду, хрустящему льду,
и лишь иногда робкий луч на лице, ожидающем счастья…

Нам зябко и зыбко,
хотелось весны,
робкий луч на лице, ожидающем…

* * *

- У нас з тобою осінь?! Осінь…

Прикрита,
ледве,
листям –
осінь,
з крупчастим схльосталась дощем
І вовчим ву-у-у…
У схронах сосон,
життя обплутавши вкінець,
тепло останніх слів відносить,
туди де…
Жевріє
сердець,
хмиз,
ледь-не-ледь…

А навпрошки – кого питати…
Кого, нарешті, катувати…

Щоб, завірюха…

Навпростець.

* * *


Бурмотій найласкавіших зграй
над тендітних перлинок буття,
ятел дзвінко барвистий,
жужілевідламувальник
поетичних ожарин,
то був я, молодесенький,
боже,
та невже то
...я,
аж між хмарок летів на коханнях своїх,
поринаючи серцем в сузір'я
пекельних Стожарів...

Виринаючи з тих
субкессонних глибин,
ніби чайка гойдався
на хвилях безсоння...

То не я...
То не я...

То примара, примара моя...






Дуже сподобалось!
Вiкторiя.

Красиво звучит на обоих языках. Грустно, что нет рядом мамы - она знала украинский, прочитала бы мне вслух строки на украинской мове, у нее бы лучше получилось, чем у меня.
Пересылаю ссылку своим киевским родственникам :-)
Спасибо

Прекрасно, Ицхак! А "жужілевідламувальник" - неперевершено!