В.Стус. І прочуваю таїнство життя

И ощущая тайну бытия,
предчувствую, что я его утрачу.
Наверное – молчаньем больше значу,
чем разговором. Точно знаю я,
нет возвращенья мне: за гранью гор
заходит солнце. Для других – восходит.
Для, тех, кого лихая доля водит
так, как меня водила до сих пор.
Не передашь и не захватишь ты
нажитое с собой. Передаётся
то, что неправдой только и зовётся,
без мудрости земной и красоты
источников. Потока. И воды
целебной, как небытие, криницы.
Отслеживаю знаки ауспиций
в закатном небе. Там мои следы
останутся, нехоженые, вечно
для тех, кого в полёт на много лет
чуть подтолкнул крылом своим поэт
во тьме межзвёздной, гордой, бесконечной.
Возврата нет теперь и для меня,
хоть обретённого я не растрачу,
того, что перед смертью что-то значу.
Я ощущаю тайну бытия…

-195-



Оригинал

І прочуваю таїнство життя,
свідомий того, що його я втрачу.
Здається, більше я мовчанням значу,
ніж бесідою. Марно вороття
собі діждати. Вже по той бік гір
заходить яре сонце. Іншим — сходить.
Тим, кими теж лиха недоля водить
по тих самих стежках. На той же взір.
Але нічого не передаси
з набутого. Бо що передається,
те тільки ошуканством і зоветься,
без мудрої, немов життя, краси
першоджерел. Потоку. І води
цілющої, мов небуття, криниці.
Пильную щедрі кола ауспіцій
в смеркальнім небі. Там мої сліди,
неходжені, лишилися навічно,
бережені для тих, для кого лет
ледь-ледь своїм крилом значив поет
у всевельможній пітьмі галактичній.
Та в світ уже немає вороття,
і більше я, здається, не настачу
за істину, що лиш на сконі значу
і прочуваю таїнство життя.

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2010

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 82710 от 25.09.2010

0 | 1 | 2084 | 18.04.2024. 20:30:34

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []