Александр Кабанов. Точка от укуса

Дата: 07-06-2010 | 09:35:51

(оригинал)

ТОЧКА ОТ УКУСА

В саду вишневом, как на дне костра,
где угольки цветут над головою,
лишь фениксы, воскресшие с утра,
еще поют и поминают Гойю.

Меж пальцев — пепел, так живут в раю,
как мне признался кореш по сараю:
“Вначале — Богу душу отдаю,
затем, опохмелившись, забираю…”

Причудлив мой садовый инвентарь,
как много в нем орудий незнакомых:
взмахнешь веслом — расплавится янтарь,
высвобождая древних насекомых.

…гудит и замирает время Ц,
клубится время саранчи и гнуса,
распахнута калитка, а в конце
стихотворенья — точка от укуса.

Подуешь на нее — апрель, апрель,
гори, не тлей, не призывай к распаду,
и точка превращается в туннель —
к другому, абрикосовому саду.

(перевод на украинский)

ЦЯТКА ВІД УКУСУ

В саду вишневому, вогнем, що допалав,
жаринки ще цвітуть над головою,
та фенікси, воскреслі від заграв,
все тьохкають і поминають Гойю.

Між пальців - попіл, так живуть в раю,
мені признався кореш по сараю:
"Спочатку - Богу душу віддаю,
та втім, як похмелився, забираю".

Химерний мій садовий інвентар,
багато незнайомих в нім машинок:
змахнеш веслом - розплавиться янтар,
вивільнюючи древніх комашинок.

…гуде і завмирає термін Ц,
клубоче термін сарани і гнусу,
розкрита навстіж хвіртка, а в кінці
оцих віршів – лиш цятка від укусу.

Дмухнеш на неї – квітня карусель,
гори, не тлій, не пнися до розпаду,
і цятка обернеться на тунель -
до іншого, із абрикосів, саду.

У произведения нет ни одного комментария, вы можете стать первым!