В.Стус. Біля метро "Хрещатик"

Из сборника ВЕСЕЛИЙ ЦВИНТАР


***

Возле метро «Крещатик»
каждое утро останавливается
детская коляска.
Дворничиха выбирает из чугунных урн
набросанный мусор –
старые газеты, тряпьё,
коробки из-под спичек, окурки,
нагружает ими коляску
и движется по скверу каштанов дальше.
А сегодня, в преддверие праздника,
она надела лучшее платье из сатина,
новенькие туфли и фуфайку,
даже и коляску украсила
искусственными цветами из поролона.
Улыбка и задумчивость на её лице
создаёт равновесие счастья.




***

Их было двое – уборщица и дворник.
Они сидели на Владимирской горке –
там, где видно весь Труханов остров,
Дарницу и даже ближние трамваи,
и живо обсуждали захватанную статью
«Как мы готовим пленум райкома».
Между ними вспыхнула оживленная дискуссия,
в каком районе города
пленумы проводятся наилучшим способом.
Дворник был настойчив,
но уборщица не сдавалась:
по памяти она цитировала Брежнева.
Доказательства её, почти безупречные,
производили таки впечатление,
потому дворник сколько ни сопротивлялся,
вынужден был сдаться.
Из кармана он достал
завёрнутый в газету завтрак –
лук, хлеб, кусок сала и бутылку воды,
щедро поделил,
отдав ей большую часть
хлеба, лука и даже сала.
Поев и попив,
уборщица достала из-за пазухи
запачканный узелок,
высыпала в горсть мелочь,
поднесла к глазам
и стала подсчитывать на ощупь.
Наверно, она собиралась
рассчитаться за завтрак,
но дворник сделал королевский жест:
дескать, не нужно платы,
он сегодня угощает.



Оригиналы


***

Біля метро "Хрещатик"
щоранку зупиняється
дитячий візок.
Двірничка вибирає з чавунних урн
накиданий мотлох —
старі газети, ганчір'я,
коробки з-під сірників, недокурки,
навантажить ними візок
і сквером каштанів рушає далі.
А сьогодні, напередодні свята,
вона вбрала найкращу спідницю з сатину,
новенькі черевики й фуфайку,
навіть візок прикрасила
штучними квітами з поролону.
Усмішка і задума на її обличчі
творить рівновагу щастя.


***

Їх було двоє — прибиральниця і двірник.
Вони сиділи на Володимирській гірці —
там, де видно увесь Труханів острів,
Дарницю і навіть поближні трамваї,
і жваво обговорювали замацану статтю
"Як ми готуємо пленум райкому".
Між ними спалахнула жвава дискусія,
в якому районі міста
пленуми проводяться якнайкраще.
Двірник був настирливий,
але прибиральниця не здавалась:
по пам'яті вона цитувала Брєжнєва.
Докази її, майже незаперечні,
таки справляли враження,
бо двірник скільки не опирався,
мусив був здатися.
З кишені він дістав
загорнений у газету сніданок —
цибулю, хліб, кусень сала й пляшку води,
щедро розполовинив,
віддавши їй більшу частину
хліба, цибулі і навіть сала.
Поївши й попивши,
прибиральниця дістала з-за пазухи
зашмарованого вузлика,
висипала в жменю дріб'язок,
піднесла до очей
і стала підраховувати навпомац.
Напевне, вона збиралася
розрахуватися за снідання,
але двірник зробив королівський жест:
мовляв, не треба платні,
він сьогодні частує.

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2010

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 79940 от 14.05.2010

0 | 2 | 2857 | 16.04.2024. 17:58:37

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []