Андрей Грязов. Афродита

Дата: 02-03-2010 | 14:32:47

(оригинал)

АФРОДИТА

Ты будешь сегодня лилова,
Как воздух вечерне-весенний,
И в блёстках плаща дождевого –
Дрожащею веткой сирени…
Пропитана ведьминой мазью,
Заброшена в мир невидимкой,
В аллеях с каштановой вязью
Проступишь прозрачною дымкой…
Эскизом, наброском, моделью
Для будущих всех живописцев,
Напишешься легкой пастелью
В накидке из тонкого ситца…

Потом ты исчезнешь. Надолго.
И где-то на рынках, в трамваях,
Родная,– виденьем, и только,
Мелькнёшь – не моя, но живая…

Вернёшься – метелью и снегом,
Потоком струи сквозняковой,
Внезапным татарским набегом
На тишь стороны васильковой…
Сердечным нешуточным сбоем,
И дрожью ночной лихорадки,
Вернёшься. И станешь собою.
И скажешь: «Теперь всё в порядке..»
И после бессонной недели,
Красивой, уставшей, разбитой
Ты выйдешь из пенной постели
Моей, и ничьей Афродитой.

(перевод на украинский)

АФРОДІТА

Ти будеш сьогодні лілова,
Як вітру весняного згустки,
І в іскрах плаща дощового -
Тремтячою гілкою бузку…
Відьмацькою змащена маззю,
Народжена в світі з світанком,
В алеях з квітковою в’яззю
Проступиш прозорим серпанком…
Як нарис, ескіз, чи моделлю
Для всіх з майбуття очевидців,
Намітиш легкою пастеллю
В накидці з тоненького ситцю…

А потім ти зникнеш. Надовго.
І десь у трамваях, чи в місті,
Ласкава, - марою, і щойно,
Майнеш - не моя, але дійсна…

Повернешся - хугою й снігом,
У протягу хвилях раптових,
Нежданим татарським набігом
На тишу країв волошкових…
Серцевим небаченим збоєм,
В нічній лихоманці у ковдрі,
Повернешся. Й станеш собою.
І скажеш: "Наразі все добре.."
І після безсонного тижня,
Красива, вразлива, розбита
Ти вийдеш із пінного ліжка
Моя, й нічия Афродіта.

Без замечаний:)) Все понравилось! :))