Сергей Плышевский. Кат

Дата: 11-02-2010 | 11:31:01

(оригинал)

КАТ

Я каждый вечер, вторник и четверг,
Въезжаю в город на своей подводе
Не служащий, крестьянин или клерк,
А исполнитель воли при народе.

Мой тихий шаг - слуга и властелин.
Колпак до шеи, красная рубаха, -
И я кусок рогожи расстелил
На том краю, где выскоблена плаха,

И новый гость моих ночных молитв
Приедет в зарешеченной карете
И я смотрю, гася невольный всхлип,
На вьющиеся волосы в берете,

И мой топор, слуга и прокурор,
Примерится к расселине покатой
И рухнет вниз, как только приговор
Читать закончит лысый губернатор,

И выдохнет глазеющая чернь,
И сделает отметину повытчик,
И крови остановится ручей,
Не зная больше никаких кавычек.

Обратный путь - булыжника гранит
Ведёт назад, разматывая узы,
И старая кобыла не хрипит,
Привыкшая к трагическому грузу.

И домик мой, и одинокий холм
Вдали от тех крестов от государства,
Где я под утро вместе с петухом
Отъединяю души от бунтарства...

(перевод на украинский)

КАТ

Я кожен вечір, в середу й четвер,
В'їжджаю в місто на своїй підводі,
Не селянин, чинуша або клерк,
А виконавець волі при народі.

Мій тихий крок - слуга і государ.
Ковпак до шиї та криваві лахи, -
І я шматок рогожі розіслав
На тім краю, де вискоблена плаха,

І новий гість моїх нічних молінь
Приїде в заґратованій кареті
І я дивлюсь, вгасивши біль сумлінь,
На золотисті кучері в береті,

Й моя сокира, раб і лиходій,
Примірить до розколини кривої
І рухне вниз, як тільки вирок свій
Скінчить читати прокурор з косою,

І зойкне чернь, що дивиться здаля,
І зробить запис судовий писака,
І спиниться кровава течія,
Лапок не визначаючи ніяких .

Зворотний шлях - булижника граніт
Веде назад, напружуючи м’язи,
Й стара кобила навидь не хрипить,
Бо звикла до трагічної поклажі.

Й моя оселя за лісним горбом
Поодаль від хрестів і того царства,
Де я під ранок вкупі з когутом
Від'єдную ці душі від бунтарства…





У произведения нет ни одного комментария, вы можете стать первым!