В.Стус. Отак би й я: розклав багаття б десь

Вот так бы где-то разложить костёр,
чтоб ни жены, чтоб ни сестры, ни друга –
ну, ни души кругом. И даже тьма –
мешала бы, наверно.
Пускай горит огонь. Пускай горит.
Пусть исчезает время, чтобы снова
в безвременье возникнуть мне, когда
желанья стихли.
И у огня бы я сидел вот так,
глаза в глаза беседуя с собою.
В кругу того, что отойти не может –
застыло рядом, будто истукан.
Наверно, эта боль, и смерть, и тлен,
и дым, и жар, и вспышки, и молчанье,
и трески, и мистические крики,
сомкнувшись злобно, в сумрак втиснут мрак.
Из тех кромешных, сдвоенных ночей
разносится в полнеба: будто ржанье
коня, а, может, призрака.
Держись –
за ржаньем этим ярым – Смерть-тропы!



Оригинал

Отак би й я: розклав багаття б десь,
щоб ні дружини, ні сестри, ні друга —
ані душі довкола. Пітьма — й та
докучила б, напевне.
Нехай горить вогонь. Нехай горить.
Хай почезає час, аби в безчассі,
я вдруге міг постати, коли всі
воління вщухли.
Я б при вогні посидів би отак,
віч-на-віч розмовляючи з собою.
Хай лишиться лиш те, що не мігрує,
і клякне вколо мене, мов бовван.
Увочевидь ця смерть, цей біль, цей тлін,
цей дим, цей жар, ці сполохи, ця тиша
потріскування ці, містичні скрики —
злютують люто, вбгають смерк у смерк,
І з тих затятих здвоєних ночей
на півнебес зажевріло б іржання
чи сиваша чи привиду.
Тримайся —
за тим іржанням ярим — Смерть-тропи!

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2009

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 74350 от 08.11.2009

0 | 0 | 2278 | 16.04.2024. 13:59:47

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []