Стара. Триптих

Дата: 21-10-2006 | 14:38:58

Глядите –
пьяненькая карга –
шастает,
шастает,
ШАСТАЕТ
по

…парковому
кругу!


Ветер вдувает ей в голову
морок и мрак….

В отраженном свете луны –
блистает
прихлёб–
из её
бутылки….

Счастлива –
до упаду –
что
хоть
этою ночью –
напрочь –
выжгла боль
смертных разлук….

Одиночества….

…И,
скособочившись,
козочкой,
топчется в па
подобия вальса….
А, может,
это пьяный гопак,
или
русская румба….

И орёт что есть мочи –
Идите, вы
все!
на ….
на….
на….!!!

С веток срывая,
…сонных
ворон….

* * *

Комком тополиного пуха к скамейке моей приближалась старуха –
берет, макинтош, ридикюль…. Роговые очки?!
Ну вот, подошла и, ко мне наклонившись, спросила она
церемонно и сухо: - Не занято? –
села, согнувшись, пространство вокруг придавив ощущеньем тоски….
Потом, распрямившись, глядела, глядела на небо….
Вдруг, вздрогнула!
После, закашлявшись, чуть не упала,
ко мне повернулась,
вдохнула
и
забормотала –
всё громче и громче она бормотала о чем-то своём,
теряя и вновь находя ту единую связь,
когда говоришь просто так …. Ни о чем?! Обо всем?!
…И время от времени вскрикивала.

- Зажилась!!!

Затихла….
Опомнилась….
Сжалась в хрустящий комок,
сухою ладонью прикрыла дырявый чулок,
а после чуть слышно.
- Уйдите….
Прошу Вас….
Уйдите….

* * *

Контора спишет. Ровеснице.

В стельку пьяные дела
и закрытая контора.
Жизнь – рогатого козла,
Вам любезная дала,
и к тому ж, трепла, и вора.
…И другой не будет жизни,
только эта, только эта –
раритет приоритета,
Благоверный Ваш… . При этом
Отдали вы всё отчизне –
До конца и не чинясь… .
И теперь, справляя тризны,
Проклиная щучью власть,
не надеясь на совдепию,
Опираясь на клюку,
Ковыляете за хлебом… .
Ох,
Да,
С сумою на боку.

...........................

Украинский вариант

..........................

Самотня

Дивіться,
п'яненька карга –
сновигає,
сновигає,
СНОВИГАЄ
по парковому колу!

Шурхає,
шурхає,
шурхає…

Вітер вдмухує в голову
їй
морок і мряку…

У відбитому світлі
місяця –
блищить
прицмок
з пляшки її…

Щаслива –
до знемоги,
що
хоч
цієї ночі –
геть –
випалила біль
усіх
смертних своїх
розлук…

Самоти…

Іііііііііііііі,
як уперта,
кізкою
тупцює
в па
подоби до вальсу…

Чи може,
це п’яний гопак
або румба угорська…

Іііііііііііііі,
Репетує, піддає жаху:
- Та, йдіть, ви всі,
на…
на…
на!!!

Зззззззззззз
гілок
...зриваючи
гай
воронів!

* * *

Стара

Хмарою пір'я лелеки
до лави моєї
стара наближалася...

Що це –
берет,
макінтош,
ридикюль...
Рогові окуляри?!
Ось, підійшла і, от, якось отак,
нахилившись до мене,
...суворо:
- Не зайнято? –
сіла, зігнувшись,
знесилена...

Потім,
здригаючись,
тикала, тикала пальцями в небо...

Раптом, захекавшись,
трохи не впала

...і,
до плеча прискіпившися,
забурмотіла...

Щось там вона бурмотіла...
Про що?
Ні про що?!

І про все...

І

...час від часу,
волала,
що
вже...

- Зажилася!!!

Потім, ущухнула...

Ось,
схаменулася,
стиснувшись в грудку хрустку...

Драну панчоху прикрила
долонею...

Після...

Ледь чутно.

- Підіть вже..

Підіть...
Перепрошую...

Геть!

* * *

Контора спише

Устілкою справа зшита
і печатка - падла за …
Доля – п'яного козла,
Вам безжалісно дала…
А до того ж, і трепла…

Розуміючи - на світі
іншої не буде долі,
лише ця,
при цьому – цвях!
Віддали Ви батьківщині –
що було і до кінця…

І тепер, у зустріч з тризною,
Учепившись за ціпок,
Шкандибаєте за хлібом…

З торбою, що б'є Вам в бік .












Всё здесь изумительно: неожиданные сравнения, внутренний крик, отрешённость. Но наиболее необычно, вернее, самобытно то, что сквозь трагизм восприятия светится солнце, ну, пусть не полным диском, но как при слепом дожде... В.Ш.

!!!

мощно. мироздание к вам льнет за вашу правду.
СЛОВО, которое убивает и оживляет одновременно. класс.