Что я пил с этих губ....

Дата: 23-07-2006 | 10:31:15

Твой двоящийся образ
отчетливо так разделен был
на тогда и сейчас…

Что осталось в сейчас волновало,
Но тенью, беспамятной тенью…
А… что было меж нами –
Казалось – закрыто навек и умрет вместе с телом…
Но, поди, ж ты!
Бессонница…
Блюз…

- Ты! –
была виновата – хриплю – Ты одна…
И сжимаясь под осыпью колких осколков,
Понимаю – закляк, чтобы выжить,
Вычеркивал из подсознанья…
Убегал на край света,
Спивался, сжигая,
Бесполезное время…

Но, поди, ж ты!
Отчетливо – звезды!
Вижу звезды, они зажигались в глазах…
Облик твой странноцветный луною в окне…
…И так явственно слышу слова,
что свивались в клубок, и плескались, как рыбы в затоне…

…И как блики, легчайшие блики текли по губам…

Что я пил с этих губ?!
И, зачем мне все это, зачем?
…Задыхаясь, шепчу, задыхаясь, что ты оказалась права –
черновик моей жизни бездарен –
мы просто спасались,
мы какое-то время дышали друг другом, а после…
Все, что после – предзимняя блажь.…

Рассветает…

...И вот они, новые ритмы,
Заглушая мой блюз,
молотками отбойными рвутся сквозь стены
и грохочут победно –
- ДО-ЖИТЬ, ДО-ЛЮБИТЬ, ДО-ТЕРПЕТЬ!
…И вот так – целый день, помогая,
помогая дожить, дожить, дожить, дожить…

..........................................................

Украинский вариант

..........................................................

Що я пив з цих ось губ?


Образ твій, що двоїться...

Розділений був,
чітко так...

На тоді...

І на зараз...

Що залишилося в зараз -
мене хвилювало...

Але...

...Тінню
безпам'ятною....

Ну, а...

Все те, що між нами було –
то здавалося –
все це
вже закрито навік
і помре разом з тілом.

Але...

Спробуй,
спробуй і ти!

вік безсоння і...

Блюз!

- ти! –
ти винна була –
я хриплю
– ти одна.

І стискаючись в осипі сколків колючих...

Розумію –
закляк, щоб вижити
викреслив із підсвідомості.

...На край світу тікав, і...

Спивався,
час
даремний
спаливши...

Але...

Спробуй, спробуй - і ти!
так, щоб виразно – зірки!
побачити зірки, і щоб...
Щоб вони запалили у млі
цвіт очей твоїх місячний.

... Знову я чую слова
що звивалися в небо,
плескалися рибою
в чорнім затоні.

І як відблиски,
відблиски ті,
якнайлегші,
текли по губах.

Що я пив з цих ось губ?!
і, навіщо мені це,
навіщо?

...Шепочу, задихаючись,
ти!
виявилась
права –
ми...
Одне одному
дихали
деякий час,
рятувалися

...один одним.

Ну, а після...

Все, що після –
це...

Дурощі передзимові!!!

світає.

І...
Ось вони,
ритми на знову,
заглушаючи блюз
молотками відбійними
рвуться крізь стіни,
гуркотять переможно –
- до-
жи-ти,
то-бі,
до-
лю-
би-ти
то-бі,
до-тер-
пііі!
ти!!!

....І
от
так –
цілий день
шарудять в голові,
допомагаючи,
допомагаючи!

дожити,
дожити,
дожити,
до-
жжжити...


"дожить, дожить, дожить..." -
иногда это единственная формула...

Ицхак,я не совсем поняла,на каком языке первоначально написанно стихотворение, но мне показалась, что на украинском оно звучит гораздо ярче и мощнее. Спсибо моему белорусскому (почти родному), который делает доступным многие славянские.

... благодарю, Ицхак...
знаю, что Вы...

ю.