Касанье (по мотивам Юрия Гудзя)

Сквозь тело незаписанных стихов
и влажный Твой, и милосердный свет,
сквозь черные прогалины земли
между стерни взошла теперь отава –
корнями держится за пропасть неба,
а линия вечерних облаков
гориста, как Твоя кардиограмма.
Идут-бредут мои катахумены –
немые удивленные прогульщики земных уроков.

Проходит осень,
и душа все жмется к телу,
но так болит то тихое касанье!


ДОТИК

…крізь тіло незаписаних рядків й Твоє вологе
милосердне світло, крізь чорний туск стернястої землі –
росте трава: небесна рінь утримує її коріння,

а лінія хмаристих гір Твою повторює кардіограму,
і йдуть, бредуть утікачі з шкільних уроків –
німі й здивовані катахумени,

минає осінь:
душа ще тулиться до тіла
і як болить той тихий дотик!

Татьяна Чеброва, поэтический перевод, 2004

Сертификат Поэзия.ру: серия 646 № 25224 от 17.06.2004

0 | 2 | 2038 | 19.04.2024. 20:15:59

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []