На листі паморозь луни…

    

Дорослішання дожидаюсь…


В зиму дму…


Нахлине з холодами…


У сивому від інею

північному саду

зустрінемося…

Та й, на тому ж місті, де…

Ми здавна цілувались з Вами…

Дерев душі

прозорість і печаль,

наповнять нас

безбережністю часу,

і ось вже голова моя

пливе,

пливе у трансі...


Зойк скресання!



І ми…


Одні…


…Одні.


Одні!!!


На листі паморозь торішньої луни,

у шелестінні чарівливого згасання…



У произведения нет ни одного комментария, вы можете стать первым!