Черга за щасливою смертю

- Хто тут крайній?

- Я. Останній... Я.

- І що дають?

- Смерть. Щасливу смерть. Як заспокоєння від життєвих витребеньок.

- А як це відбувається?

- Бумц, і готово. Безболісно і без яких ось таких собі ...страждань. Так Ви займаєте?

- Так, звичайно. Хіба таким можна поупускатися.

- Тоді я відлучуся, мені, знаєте, дуже, дуже треба. ...Ось, тільки. Якщо повернуся, Ви мене признаєте?

- А Ви за ким?

- Геть, за тією пані в скривавленій сукні. Так, та, що схожа на скелет.

- А перед нею?

- Нікого.

- Як нікого? Тут цілий натовп!

- Вони не займали. Ось вони точно, що крайні, на самому краєчку стоять. Мучаться, моляться, чіпляються. Хто за що. Не хочуть щасливої смерті.

- Ось ще одна. Вирішилася, нарешті.

Ще одна: - Я правильно потрапила, тут можна швидко померти? Божечку ж мій, а Ви мене не пропустите вперед, я вже більше не можу, не можу я більше, не можу!!!

- А чого Ви так квапитеся, Така молода, красива, Вам би жити та жити?

- Він мене кинув, кинув, пішов, і я здуру проковтнула цілий флакон якоїсь гидоти і тепер мене нудить і дикі різі в животі.

  • Гострий живіт! Гострий живіт!

  • Так,розступитеся, нетями, дівчина хоче, дуже хоче!

...Зникла.

Розчинилася.

- Це завжди так буває, коли таким, як вона, промивають шлунок. Так я відійду ненадовго?

- А де ж пані? Пані де?!

- Пані вже там. Так що, Ви наступний.


Що ж робити, що робити!!!!


- А хто тут останній?! А що дають?

- Я. Крайній. Самий крайній. Смерть дають, бітою по голові.

- Як цікаво. Раз, і готово?!

- Слухайте, Ви подумайте, прийдіть в себе, проспіться. А завтра з ранку...

- А що тут думати. Хочу. Негайно. І все!

- Тоді я відійду на хвилиночку, зроблю останній дзвінок. Якщо я повернуся, Ви мене потім пустите в мою чергу?

- А. ...Перед Вами. Перед Вами хоч хто-небудь займав?!





Ярко, талантливо! Взяли за живое, Ицхак, за архетип, несмотря на языковой барьер, (который оказался вполне, впрочем, преодолимым)!


Спасибо, Сергей за живой ответ.

Такие, вот, у меня вытребеньки получились. Между прочим, это слово ввёл в русский язык Николай Васильевич в Тарасе Бульбе.