В. Стус. Коли я один-однісінький

Когда я один-одинёшенек.

среди зелёных снегов Приуралья,

когда в казарме пусто

среди коек и пирамид,

когда я торчу на этом

дневальном мостике

одинокий – на оба земных полушария,

как холодная колодка караульного ножа,

 

когда ты такая далёкая-далёкая,

такая мгновенная, потусторонняя почти,

как вспышка, вырвавшаяся из ракетницы,

быстро загаснешь на спиртовом пламени

синеватого, почти неприметного

уральского мороза,

 

заклинаю, как клинок!

Отдалённая от меня на семьсот тридцать

четыре дня,

на семьсот тридцать четыре «здравствуй»,

скажи, что ты меня любишь.

 

Только скажи «люблю».

Одно-единственное, округлое, влажно сочное,

как плод вокруг вишнёвой косточки,

алое слово.

 

И я услышу тебя.

И я радостно усмехнусь тебе,

пусть даже дрогнет мой подбородок,

сразу размякший,

как губы доброго притомлённого коня.

 

Скажи – только одно слово!

Я никому его не буду показывать.

Когда же в казарму вернутся друзья –

я запрячу это слово аж под кадыком

и, наклонивши голову,

буду разглядывать

набухшую колодочку

караульного ножа.

334


Оригинал


Коли я один-однісінький

серед зелених снігів Приуралля,

коли в казармі порожньо

серед ліжок і пірамід,

коли я стовбичу на цьому

днювальному місточку

самотній — на обидві земні півкулі,

як холодна колодочка караульного ножа,

 

Коли така далека-далека

така миттєва, потойбічна майже,

як спалах, вихоплений з ракетниці,

швидко згасаєш на спиртовому полум'ї

синюватого, майже непомітного

уральського морозу,

 

Заклинаю, немов клинок!

Віддалена від мене на сімсот тридцять чотири дні,

на сімсот тридцять чотири "здрастуй",

скажи, що ти мене любиш.

 

Тільки скажи "люблю".

Одне-єдине, кругле, вологе соковите,

як плід біля вишневої кісточки,

червоне слово.

 

І я почую тебе.

І я радісно посміхнуся тобі,

нехай навіть засіпається моє підборіддя,

враз розм'якле,

як губи доброго притомленого коня.

 

Скажи — тільки одне слово!

Я нікому його не показуватиму.

Коли ж до казарми повернуть друзі —

я заховаю це слово аж під борлаком

і, нахиливши голову,

розглядатиму

набряклу колодочку

караульного ножа.






Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2016

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 118064 от 09.02.2016

-1 | 0 | 1320 | 24.04.2024. 16:09:06

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): ["Вячеслав Егиазаров"]


Комментариев пока нет. Приглашаем Вас прокомментировать публикацию.