В.Стус. Посоловів од співу сад

Посоловел от трелей сад,
от соловьёв и от надсад.
От света маленькой свечи,
от жалких звёздочек в ночи.
И горний месяц надо мной
дрожит, как будто пульс живой.
В саду ночном проснулись шумы
вишнёвых листьев. Это лил
высокий дождь на них. И думы
мои печальные будил.
Отдвинув винограда лозы,
раскрыл окно – там старый сад,
бессилен, мокр, и всё же рад
хранить красу уснувшей розы.
Свеча качнулась – и сиянье,
как птицу, отпустила в лёт,
твой стих прорвался без названья,
и дух твой взвился из тенёт,
Ведь так высоко небо края,
так сад пригож ему под стать.
Зрит с высоты святая мать…
Смеркаюсь в ней и рассветаю.

-316-


Оригинал

Посоловів од співу сад,
од солов’їв, і од надсад.
І од самотньої свічі,
і од жалких зірок вночі.
У небі місяць горовий
скидається, як пульс живий.
Ущухлим світлом сяють вишні
опонічні. Допіру лив
високий дощ. І всі невтішні
мої передуми будив.
Я двері прочинив з веранди,
де кострубатий вертоград,
собі не в силі дати лад,
пильнує перший сон троянди.
Свіча затріпотіла — й світло,
мов голуба, пустила в лет
і вірш твій вирвався без титла,
і дух твій вирвався з тенет,
бо надто кругле небо краю,
і кругла саду ліпота,
бо мати дивиться свята.
Я в ній — смеркаю і світаю.

Александр Купрейченко, поэтический перевод, 2015

Сертификат Поэзия.ру: серия 1181 № 113929 от 31.08.2015

1 | 0 | 1281 | 25.04.2024. 10:52:09

Произведение оценили (+): ["Илья Рубинштейн"]

Произведение оценили (-): []