Андрій Козловський. Нам досить

Не холодно вдома, коли є заварка з водою,
Коли твої гості їх щиро розділять з тобою!
Ховай - не ховай, все стратить до віку не в змозі,
Нам досить.

Вина скуштувавши, не числити ягід на гроні.
Дивитись на пломінь зазвичай, а не для сторонніх.
Подалі від тих, кого навіть у спогад не вносять.
Нам досить.

Ми підемо разом, хай з нами повстануть пропащі,
Бо що нам кроїти й ділитись на "ваші" та "наші",
І давніх боргів ніхто нам нехай не приносить.
Нам досить.

Нам вистачить всього, бо маємо всього помалу,
І ще б нам хоч трохи, та – лінощі й втома чимала... –
Про що змовчимо ми, коли нас на небо запросять.
Нам досить.
Нам досить.

(оригинал)

Нет холода в доме, пока есть вода и заварка,
Пока для гостей ни того, ни другого не жалко!
Копи не копи - все равно не успеешь потратить,
Нам хватит.

Отведав вина, не считать на лозе виноградин.
Смотреть на огонь просто так, не чего-то там ради.
Подальше от тех, о которых забудем, как звать их.
Нам хватит.

И все мы поймем, помогая подняться уставшим,
Так что там кроить и делиться на "наши" и "ваши",
Пускай по счетам нам никто ничего не заплатит.
Нам хватит.

Нам хватит всего, нам всего понемногу досталось,
Еще бы хоть самую малость, но - лень да усталость... -
О чем промолчим на последнем, на главном закате.
Нам хватит.
Нам хватит.

Олег Озарянин, поэтический перевод, 2015

Сертификат Поэзия.ру: серия 1027 № 109699 от 19.01.2015

0 | 1 | 1348 | 23.04.2024. 14:23:58

Произведение оценили (+): []

Произведение оценили (-): []